9.1. Поняття та види робочого часу. 9.2. Режим та облік робочого часу. Надурочна робота. 9.3. Поняття та види часу відпочинку. 9.4. Відпустки, їх види та порядок надання. 9. 1. Ïîíÿòòÿ òà âèäè ðîáî÷îãî ÷àñó Робочий час — це час, протягом якого працівник виконує роботу, визначену угодою, підпорядковуючись внутрішньому трудовому роз- порядку. Можна сказати, що робочий час — це час, протягом якого працівник працює у визначеному місці на визначених угодою сторін умовах. Правове регулювання робочого часу здійснюється на рівні за- конів, підзаконних актів, колективно-договірного регулювання умов праці та угодою сторін трудового договору. Слід врахувати, що у деяких випадках робочим часом вважа- ються періоди, коли працівник фактично не виконує трудових обо- в’язків, але підпорядковується роботодавцеві. Наприклад, у разі тимчасового переведення працівника на іншу роботу через простій (ст. 34 КЗпП) або надання жінкам, що мають дітей віком до півтора року, перерви для годування дитини (ст. 183 КЗпП) та в інших ви- падках. Отже, робочим вважається час, протягом якого працівник відпо- відно до правил внутрішнього трудового розпорядку організації, гра- фіка роботи й умов трудового договору повинен виконувати трудові обов’язки, а також інші періоди часу, що відповідно до законів та інших нормативно-правових актів належать до робочого часу. У сфері правового регулювання робочого часу для працівників встановлено певні гарантії. • Відповідно до ст. 45 Конституції України максимальна три- валість робочого часу визначається тільки законом. 4 • Конкретна тривалість робочого часу встановлюється на рівні організації — через локальні нормативно-правові акти та за угодою сторін трудового договору. • Тривалість робочого часу може встановлюватися з розрахунку на різні календарні періоди: добу, тиждень, місяць, рік. Тривалість робочого часу для конкретного працівника (чи групи пра- цівників) у годинах і хвилинах протягом доби називається робочим днем. Розрахунки щодо робочого часу ведуться за робочим тижнем. Для працівників встановлюється кількість робочих годин та кількість робочих днів за тиждень. Тривалість роботи в інші періоди (місяць, рік) розраховується залежно від тривалості робочого тижня та кількості робочих днів. Робочий тиждень — це тривалість робочого часу протягом кален- дарного тижня. Для працівників установлюється п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. На тих підприємствах, в установах, органі- заціях, де через характер виробництва та умови роботи п’ятиденний робочий тиждень недоцільний, встановлюється шестиденний робо- чий тиждень з одним вихідним днем. П’ятиденний або шестиденний робочий тиждень встановлюється роботодавцем спільно з виборним профспілковим органом з ураху- ванням специфіки роботи, думки трудового колективу і за погоджен- ням з місцевою Радою народних депутатів. Види робочого часу. Розрізняють нормальний, скорочений і не- повний робочий час (рис. 9.1). Спеціальний режим правового регулювання встановлено для ро- боти у нічний час, у разі роботи понад встановлену тривалість робо- чого часу, а також у вихідні та святкові дні. Рис. 9.1. Види робочого часу Нормальний робочий час Скорочений робочий час Неповний робочий час Види робочого часу 5 Нормальний робочий час — це норматив, що встановлює три- валість робочого тижня (в годинах) за умови роботи в нормальних умовах праці. Згідно з трудовим законодавством України нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень як за п’ятиденного так і за шестиденного робочого тижня (ст. 50 КЗпП). Норма тривалості робочого часу не може бути збільшена, за ви- нятком випадків, передбачених законодавством. У таких випадках встановлюються різні види компенсацій. Менша норма тривалості робочого часу встановлюється з враху- ванням умов праці, віку та фізіологічних особливостей працівника, може встановлюватися за угодою сторін трудового договору та при укладенні колективного договору. Скорочений робочий час. Передбачене законодавством зниження нормативу робочого часу (проти 40 годин на тиждень) теж є обов’яз- ковим для роботодавця. Встановлення скороченої тривалості робочого часу не зменшує роз- міру заробітної плати працівників. Скорочена тривалість робочого часу встановлюється для окремих категорій працівників. Так, згідно зі ст. 51 КЗпП скорочена тривалість робочого часу вста- новлюється для неповнолітніх. Норми робочого часу диференційовані залежно від віку працівника й пов’язані з охороною здоров’я неповно- літнього. Для працівників віком від 16 до 18 років — 36 годин на тиждень, для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) — 24 години на тиждень. Тривалість робочого часу учнів, які працюють упродовж нав- чального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу, передбаченої в законі для осіб відповідного віку. Для працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці, тривалість робочого часу не перевищує 36 годин на тиждень1. Законодавством встановлюється скорочена тривалість робочого часу для окремих категорій працівників (учителів, лікарів), а також 1 Див.: Перелік виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, де передбачено право на скорочену тривалість робочого тижня; затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. № 163. 6 особам, які працюють у зоні відчуження і зоні безумовного (обов’яз- кового) відселення1. Скорочена тривалість робочого часу може встановлюватися за рахунок власних коштів на підприємствах, в організаціях для жінок, які мають дітей віком до чотирнадцяти років
